День пам'яті жертв голодоморів, які пронеслися над Україною у минулому, ХХ столітті, щороку
відзначається у четверту суботу листопада. В цей день відбувається загальнонаціональна
та міжнародна Акція «Запали свічку пам’яті». Традиційно в цей День о 16.00
жертв геноциду вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня.
Особливо
жахливим і страшним був голодомор
1932-1933 років. Голод в Україні стався
через насильницьку конфіскацію зерна, вивіз продовольства, блокаду міст і сіл.
У результаті Голодомору 1932-1933 років, за
різними оцінками, загинули від 3,5 до 7 млн осіб. Першими помирали старі люди та
діти. Тільки дітей заморених голодом було більше 3 мільйонів.
Це була війна
тоталітарної системи проти українського народу. Хоча у 1932 р. в Україні й була
посуха, її вплив не був настільки великим, щоб привести до голоду. Жахлива
трагедія - голодомор - для українського селянства почалася з індустріалізації
та славнозвісної «суцільної колективізації». Силою загнані в колгосп селяни не
бажали працювати задарма на державу. Колективізація була винищенням
українського села. Колективні господарства були зручною формою тотального вилучення
продовольства у селян державою.
Найбільше постраждали найродючіші області –
Чернігівська, Полтавська, Київська, Черкаська, Вінницька, Харківська. Хліб був,
але врожаю 1932 року селяни не бачили. Осінні та зимові хлібозаготівлі за
вказівкою більшовицької Москви не залишили селянам нічого, навіть на посів –
усе зерно було відібрано.
Масове
голодування селян почалося в грудні 1931
року і тривало впродовж 22 місяців. До лютого1933 року з України було вивезено майже
все зерно.
Люди масово тікали з сіл
у промислові райони. А деякі в надії шукали на полях серед залишків врожаю знайти хоч декілька колосків. Саме тоді і
вийшов Закон про розстріл за 5 колосків підібраних на полі. Розпочався масовий
голод.
Почалася блокада
мешканців окремих територій та всієї України. Восени 1932 р. – в Україні запроваджується система
голодних гетто – «чорних
дощок». Занесення на «чорні
дошки» колгоспів, сіл і
цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства,
заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було
рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на «чорну дошку» було занесено до третини сіл України. Заборонявся виїзд за межі
України.
А в той час зерно тонами вивозилось за кордон. Радянська влада звітувала про
гарний врожай зернових. Масштаби катастрофи були величезні, про голод знали
керівники Франції, Великобританії, Німеччини, Італії, США, Канади. Та уряд СРСР
заявив, що ніякого голоду в Україні нема, що це злісна ворожа вигадка.
Масове винищення українських селян голодом
було свідомим актом тоталітарної системи.
Події голодомору 32-33 рр. офіційно визнано геноцидом українського народу.
Давайте збережемо пам'ять про всіх невинно закатованих, пам'ять
про тих, хто не дожив, пам'ять про живих
і ненароджених. Ніхто не має права про це забувати.
